Рекомендації для проведення виховної години "Голодомор.Рік 1933"

Рекомендації для проведення виховної години "Голодомор.Рік 1933"

        Для використання в роботі класним керівникам та майстрам виробничого навчання при підготовці виховної години в ОНЛОЙН  «  ГОЛОДОМОР. РІК  1933-ій.»

 

                                         Той день, той час…із небуття

                                         Говорю я про наболіле

                                         Найкращий цвіт твого життя

                                         Моя стражденна Україно,

                                         Опав, розсипаний зерном

                                         В стражденну землю зовсім юним…

                                         А хто ж запалить нам свічу?..

                                         Свічу надії, віри…Люди?

                                          Невже нам біль і страх , і мор

                                         Заслонить очі, стисне губи

                                          І слово те «Голодомор»…

                                          Не треба! Ні!..

                                          Прошу Вас , люди…

 

              Виконуються  Львівські  «Дзвони» , запалюється свічка.

 

                       « В те літо 7441 року від сотворіння світу ( страшного літа 33-го

                       від рождества Христового) був великий голод в моїй Україні…

                       Не  було в ті роки ні потопу, ні моровиці…

                            Страшна війна не прокотилася по сонцесяйній землі,

                      багатій на поживу для всякого на ній живущого, а була тільки

                       зла воля одних людей проти інших…

                         Ми не знаємо числа загиблих, бо правду про цю трагедію довгі

                     роки приховували від нас…Для них ми були менші брати,

                     таке собі об»єднання …

                        Сьогодні ми будуємо свою українську  незалежну державу…

                       Будуємо надзвичайно важко і дуже дорогою ціною.

                       ЇЇ сила і могутність, велич і слава, міць і довговічність багато в

                       чому буде залежати  від того, чи зможемо ми критично

                       проаналізувати уроки  нашого, не завжди щасливого минулого,

                       щоб краще жити завтра…

                       Ростити своїх дітей, радіти успіхам своїх онуків…

                       Щоб не було безпам’ятства роду людського…

 

                          О, пам»яте, всесильна, всемогутня…

                     Не дай забути тих, кого нема.

                     Не доведи, о Матінко Пречиста,

                      Щоб в наші душі вкралася зима.

 

 

 

                                     Терзай  їх спогадом жорстоким,

                                      Взивай до серця кожного із нас…

                                      Не дай дивитись збайдужілим оком

                                      На голод… у страшний той час…

 

                                      

                           Демонструються фільми – слайди про Голодомор.

 

  Відкрийтесь небеса! Зійдіть на землю…

                       Всі українські села, хутори , двори…

                       Ми хочемо сказати достеменно

                       Про голод той, коли сказали вмри…

 

  Ціпеніє земля…Чорний блиск домовин

                       І розпачливий зойк над садами…

                       Чий сьогодні помер?.. чоловік ?.. може син?..

                       Чия дочка з малими діткам?...

 

    Засяйте над планетою невинні душі,

                       Зійдіть на води, на ліси і суші

                       Збудуйте пам»яті невигаслий собор -

                       Рік 22-ий,32-ий,33-ій,46-ий…

                       Страшні роки…

                       Голодомор, голодомор…голодомор…   

 

                          Фонограма Дзвонів   

 

                     Народе мій, що ти без  пам»яті і віри

                 Блукання в темряві, в імлі.

                  Забувши про святе в життєвім вирі,

                  Чи знайдеш далі щастя на землі?..

 

                      Починається уривок фільму "Голодомор" 

 

                         Не один десяток літ відділяє нас від тих страшних років

                   голодомору.

                       Так жахливо навіть зараз ступати болючими стежками страшної

                   трагедії, яка розігралася на благословенній  землі квітучого

                   українського  краю.

                      Досі не віриться, що тут раптово був зник хліб, люди

                   залишилися без зернини.

                  І це у великий урожайний рік…З голоду пухли старі і малі…

                  Вимирали цілі села, родини…Смерть никала всюди….

 

 

 …. Україну називали житницею, але грабуючи її по хижацькому,

                  не давали їй  життя. Через це наша Україна була вбогою і

                  знедоленою, як Шевченкова наймичка.

                  В 1932 році були надзвичайно сприятливі погодні умови.

                   Хліб вродився на славу і його вспіли вчасно і гарно зібрати,

                  бо з покон-віків всім відомо, що наш народ найпрацьовитіший і

                  найтерпиміший у світі.

 

                      Благословенний труд для щастя і добра

                      Хліботворящий люд на берегах Дніпра

                      Вони , о Господи, твої плугатарі, -

                      Орали, сіяли, молились до зорі.

                                      Немов своє дитя так пестили ріллю,

                                      Кохали все в житті, вклонялись мозолю

                                      Вдихали чорнозем…Вгорталися в лани

                                      Не знали, що помруть з наказу сатани…

                                   

                                  Адлер Королів «Стіни плачу»

 

                    Не звільняється пам»ять. Відлунює знову роками

                     Я зітхну…запалю обгорілу свічу.

                    Помічаю: не замки - твердині, ні храми –

                     Скам»янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.

                              Піднялись, озиваються в десятиліттях

                              З далини, аж немов з кам»яної гори

                              Надійшли. Придивляюсь : «Вкраїна – ХХ століття»

                             І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три».

 

        На екрані пісня Остапа Гавриша «Голодомор»

                                  

 Сьогодні ми з Вами торкнулися своїми спраглими вустами

                     замуленої криниці.

                    Кожен із нас, я думаю, здригнувся від спогадів землі української,

                    від зойків закопаних напівживих людей.

                               Історія відтанула…І українці, на вічну згадку тих страшних

                     Подій карбують у своїх серцях і в зведених Скорботних Хрестах

                      свою пам»ять.

 

 Хрести Зажури…Вони стоять на українській землі як ще одні чергові

                    символи розп»яття українського народу… Вони стоять…

                    Біля них капає сльоза…

                    Горить свіча…

 

 

              

                   … Не минайте ви  того Хреста

                     Хай Поманою стане крихта свята…

                     Пам»ятайте на довгі віки

                     Про дітей, що в житті не зросли…

 

                      Про усіх, хто з голоду вмирав ,-

                      Ті пекельні муки на землі…

                      Пригадайте, що б вони сказали,

                      Коли би вижили й були живі…

 

                         А це було на світі , це було…

                       І українцям це  судилось пережити…

                       За них ми маєм доживати час ,-

                       І рідну землю берегти й любити

 

                                 Отче наш, що єси на небасах

                         Нехай святиться ім"я твоє…

                         Нехай прийде царство твоє

                          Як на небі, так і на землі…

                          Хліб наш насущний

                           Дай нам сьогодні…

                          І прости нам провини наші

                          Як і ми прощаємо винуватцям нашим

                          І не введи нас у спокусу,

                           Але визволи нас від лукавого…

 

  Господи! Страждання , муки й горе мого народу до Всевишнього скорботи

                     зарахуй. І біди і погибель від землі й народу сущого відведи.

                     Нині, прісно і навіки віків . Амінь…

 

                                   Виконується пісня  О.Білозір «Свіча»

 

        Добірку  матеріалів підготувала бібліотекар   Гринчук М.І.